Чому ображаємось?
Образа народжується коли наші плани, очікування і припущення не реалізуються так, як би нам хотілося, або коли щось чи хтось зачіпають наше почуття власної гідності. І тоді ми відчуваємо приниження у власному уявленні себе чи уявленні соціуму. Як правило, ображаємося на близьких людей, не обов'язково на родичів, а на людей, які для вас важливі, з якими побудований якийсь емоційний зв'язок.
Образити нас може те, що ми й самі можемо думати про себе. Підсвідомо, ми так і думаємо, що ми в чомусь недостатні. Можливо, будучи дитиною ви щось чули від дорослих значущих людей і повірили їм і продовжуєте вірити в це.
Образа – пригнічений зупинений гнів, який не знайшов виходу.
Злість/гнів - сильна позиція, яка спонукає нас вирішити цю ситуацію - розібратися з кривдником. Але вибрати так відреагувати – це зіткнутися зі страхом відкидання чи неприйняття нас іншими.
Прийнято вважати, що образа – це дитяча невідреагована реакція.
І схоже, коли ми були дітьми, дорослі та значущі люди не дозволяли реагувати злістю, відкидаючи чи соромлячи дитину. І, ставши дорослими, ми зберігаємо страх того, що наша справжня реакція зможе зруйнувати ці відносини або призвести до ще більших небажаних наслідків. Ми приносимо в доросле життя цю звичку ображатися, замість того, щоб зробити зусилля, щоб з ним так не чинили. І замість того, щоб прояснити, визначити межі, ми вибираємо зберегти енергію та образою продемонструвати іншому, що так зі мною не можна.
Важливо усвідомити, що образа – безсила позиція, у якій ми залишаємося маленькими та слабкими і чекаємо, що кривдник сам усе виправить, віддаючи йому роль дорослого і таким чином передаючи владу своїм почуттям. Вторинна вигода цієї емоції – призначити відповідального іншого, це можливість нічого не робити, бути слабким та жалюгідним.
- Образою ми повідомляємо, що ця людина важлива для мене, але якась неправильна.
- Образою ми пропонуємо кривднику покаятися і стати правильним.
- Нам хочеться, щоб людина визнала свою провину і все виправила.
- Ми чекаємо, що інший повинен покращити наше життя.
Таку стратегію ми вибираємо несвідомо, якщо у дитинстві було позитивне підкріплення – мама помічала феномени образи у вас та реагувала у найвигідніший для нас спосіб.
І тоді в стані образи існує багато можливостей - якщо ви скривджені, а оточуючі вас люди відчувають провину, то це можливо ваш вивчений механізм управління іншими людьми, це як спосіб впливу на інших.
Іноді образа - це спосіб комунікації, який ми підглянули у своїй родовій системі, і яку ви використовуєте як єдино знайому.
Психологічна травма і підвищена чутливість
Коли людина часто ображається, це може свідчити про наявність психологічної травми, оскільки певні події або ситуації можуть активувати болючі спогади, почуття або переживання, пов'язані з минулим негативним досвідом. Образи, які сприймаються як особисті атаки або загрози, можуть стимулювати психологічну біль і викликати емоційну реакцію.
З психологічної точки зору, постійне ображення може бути спробою захиститися від подальшої травми. Людина може реагувати гостро на навіть незначні ситуації, які нагадують їй про минулі болючі події. Це може бути викликано психологічними ранами, які ще не були заживлені або не отримали належного розгляду і підтримки.
Також люди, які мають виражену чутливість, можуть відчувати емоційну реакцію більш інтенсивно та на дрібніші подразники, порівняно з іншими.
Підвищена чутливість може зробити людину більш вразливою до образ, оскільки вона сприймає та обробляє інформацію глибше та більш інтенсивно. Можливість легко перебувати в стані стресу, переживати емоції насильно та маючи високу чутливість до критики або негативних коментарів може спричиняти постійне образи.
Більш чутливі люди можуть також відчувати сильнішу потребу визнання, прийняття та розуміння від інших. Тому, коли вони відчуваються образленими, це може мати більший вплив на їх емоційний стан та самопочуття.
Для допомоги людині, яка часто ображається, важливо звернутися до професійного психолога або психотерапевта. Вони можуть надати підтримку, допомогти особі розібратися з психологічними травмами і навчити конструктивним стратегіям управління емоціями. Психотерапія може включати роботу зі свідомими і підсвідомими елементами минулих травматичних досвідів, щоб заспокоїти болючі почуття та сприяти процесу загоєння.
Як перестати ображатись?
Образа – досить токсичне почуття стосовно себе. Особливо, коли продовжуємо вести внутрішній діалог з кривдником, знову і знову відчуваючи нестерпні почуття.
Затяжна образа схожа на гнів, який накопичується в нашому тілі і може призводити до психосоматичних захворювань, наприклад хронічні головні болі, біль у серці або шлунку.
Як відпустити образу, якщо я вже живу з нею?
Візьміть аркуш паперу, подумайте і запишіть собі:
- Що мене зачепило в тій ситуації? Що саме я сприйняв образливим собі у ситуації?
- Які саме потреби, бажання чи цінності були порушені в цій ситуації? Чого чекав, що не трапилося чи зруйнувалося? Що було важливо, але зневажено? Що було потрібне, але я не отримав? Що було втрачено?
- Що почув, що сказав інший або не сказав, а що хотів би почути? А що хотілося б сказати відреагувати?
- Що я відчуваю з цього приводу? З яких переживань та емоцій складається моя образа? Роздратування, гнів, смуток, горе, огида, сором? Що ще? Де це відображається у тілі? На що це схоже? Як це можна назвати?
- Досліджуємо свою вторинну вигоду від цього стану – навіщо я вибираю ображатися? Що це мені дає? Чому я вибираю саме так оцінити ситуацію та відреагувати? Які преференції дає мені це почуття?
- Спалить папірець і живіть далі.
Як не ображатись у майбутньому?
Спробувати нові психологічні сценарії реагування:
- Переглянути свої очікування від людей.
- Повірити, що найчастіше люди діють не проти нас, а лише відстоюють\досягають свої інтереси.
- Якщо інша людина, яку ми призначили кривдником, готова почути – краще промовляти без звинувачення, так, щоб бути зрозумілою і при цьому залишатися в контакті з іншим. Це вимагає певної мужності та підготовки, щоб виражати почуття не звинувачуючи іншого, а повідомляючи про свої переживання екологічним способом, безпосередньо повідомити іншого, про свої почуття.
- Помічати свої почуття та давати можливість відреагувати: поплакати, побігати, побити грушу у залі (якщо немає можливості повідомити прямо).
- Пам'ятати, що це я оцінюю ситуацію, що виникла, як не дружню, що мене є вибір - як оцінити і як відреагувати.
- Присвоїти собі свою реакцію, а значить свою силу, визнати, що образа – це мій спосіб реагування.
Навіщо нам потрібне це почуття, як його не відчувати?
Сприймайте цю емоцію як сигнал, що наші потреби не задовольняються і це означає, що є можливість змінити ситуацію, щоб вона стала комфортнішою для нас. 😊