Можливості та особливості застосування психотехніки Десенсибілізація та переробка рухами очей як методу екстреної психорегуляції
Сьогоднішнє повсякденне життя досить часто пов’язано із потраплянням в ситуації, які психологія називає особливими та екстремальними. Вони можуть бути пов’язані із впливом різного роду стресогеній як в професійній діяльності, так і в особистому житті. Такі ситуації можуть виникати, наприклад, при керуванні автотранспортом у щільному потоці міста, перед іспитом або публічним виступом, під час пожежі, аварії. Для декого екстремальною буде ситуація під час зльоту на пасажирському літаку. Таких ситуацій безліч.
І якщо стрес за рівнем інтенсивності виходить на рівень дистресу, то це може призводити до виникнення дезадаптаційних процесів, унеможливлювати адекватність інтелектуальних та/або фізичних операцій або суттєво знижувати їх продуктивність.
Для нормалізації стану психіки застосовуються так звані методи екстреної психорегуляції, основними критеріями до яких є:
- відносна простота їхнього застосування;
- відсутність необхідності застосовувати спеціальні технічні пристрої та медико-фармакологічні препарати;
- нетривалий період застосування із отриманням очікуваного результату щодо поновлення психічного стану.
ПРОБЛЕМА
Методом, який, на наш погляд може бути застосований із згаданою метою, й одночасно відповідає перерахованим вище вимогам є техніка Десенсибілізації та переробки рухами очей (ДПРО; «Еye movement desensitization and reprocessing»), автором якої є американська психотерапевт Френсін Шапіро. Ця техніка розроблена і ефективно застосовується головним чином для лікування гострих психотравм (посттравматичних стресових розладів), які викликані психогенними перевантаженнями, що за своєю інтенсивністю перевищують можливості адаптаційних процесів людини.
За останні десять п’ятнадцять років ДПРО суттєво поширилась на території країн східної Європи і України зокрема, збільшилась кількість відповідних наукових і науково-практичних публікацій, тому ми не будемо заглиблюватись у особливості цього психотерапевтичного методу.
Однак зазначимо, що ДПРО цікава для нас також і тим, що вона віднесена до категорії короткотермінових, не потребує значної кількості часу та проходить більш інтенсивно і швидко. Література по ДПРО описує випадки, коли психотерапевтичний ефект та когнітивне переструктурування проходили протягом одного-двох сеансів, що підтверджено і нашим застосуванням цього методу протягом багатьох років.
ІДЕЯ
У 2006-2008 роках при вивченні методу у нас виникло припущення про можливість адаптування ДПРО під потреби екстреної психорегуляції тобто для нормалізації психічного (психофізіологічного) стану людини безпосередньо перед подією, яка сприймається як потенційно небезпечна, викликає тривогу або інші негативні емоції й переживання. На сьогодні достатньо протоколів щодо роботи за допомогою ДПРО із «майбутнім», проте саме застосування її в екстремальних умовах не розглядалось на достатньому рівні.
ЕКСПЕРИМЕНТ
У 2008-2010 та у 2014-2015 роках нами проводився відповідний експеримент. Він не був лабораторним, а проводився як природний. В якості особливих та екстремальних умов використовувались: парашутні стрибки, занурення з аквалангом та екстремальні умови діяльності співробітників спеціальних підрозділів. До репрезентативної вибірки увійшло 114 осіб (87 чоловіків та 27 жінок) віком від 18 до 46 років. Це були, парашутисти початківці, які відчували страх висоти і висловлювали намір відмовитись від здійснення стрибка, дайвери, котрі виказували побоювання власною реакцією на глибину або на виконання окремих вправ під водою при проходженні сертифікаційної підготовки та співробітники спеціальних підрозділів.
Техніка ДПРО виконувалась у двох варіантах. В першому під керівництвом автора піддослідним проводилась серія рухів очима та кінестетичні впливи (поплескування по колінах або по плечах: «обійми метелика»). У другому такі особи попередньо отримували необхідні мінімальні знання про ДПРО та виконували вправи самостійно. Зокрема, вони інструктувались про технічну правильність виконання вправ без глибокого теоретичного опрацювання проблеми. Так, вони отримували наступні інструкції:
1. Зробіть глибокий вдих і видих.
2. Тримайте голову прямо, дивіться перед собою, подивіться вправо, зафіксуйте погляд на якомусь об’єкті, поступово переводьте погляд вліво, зафіксуйте його на іншому об’єкті. Утримуйте у свідомості передбачувані дії, що викликають у Вас неприємні емоції. Після цього повільно рухайте очима вправо-вліво від одного об’єкту до іншого.
3. Одночасно з цим покладіть руки на коліна долонями донизу поперемінно плескаючи себе по колінах (покладіть руки на плечі, схрестивши їх та поперемінно плескайте себе по плечах).
4. Максимально розслабте тіло, скануючи його від маківки до кінчиків пальців ніг.
5. Зробіть глибокий вдих та видих.
При проведення експерименту з’ясувалося, що у більшості випадків (99) після проведення 1 – 2 серій вправ десенсибілізації спостерігалось суб’єктивне зниження рівня тривожності, що сприяло адекватній поведінці та виконанню завдань діяльності в прийнятних межах. У піддослідних, які демонстрували надвиражений рівень проявів тривоги стан нормалізувався після проведення 3 серій рухів очима. Ще у чотирьох учасників експерименту (2-жінки, 2-чоловіки) стан стабілізувався після проведення 4 серій та додаткових спеціальних дихальних вправ екстреної психорегуляції, які в цій роботі не описуються. Один з членів репрезентативної вибірки відмовився від виконання дій в умовах парашутного стрибка. В цьому випадку спостерігалась загальна загальмованість реакцій, рухів, зниження реагування на подразники, що є свідком загальної загальмованості процесів в корі головного мозку.
Математико-статистична перевірка отриманих результатів підтвердила достатню дієвість методу при застосуванні його як екстреної психорегуляції.
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене хочемо зауважити, що вправи ДПРО можуть застосовуватись як метод екстреної психорегуляції в тих чи інших життєвих обставинах в екстремальних умовах тощо з метою нормалізації психофізіологічного стану.
Проведення 1-2-3 серій десенсибілізації та переробки рухами очей у поєднанні із кінестетичними впливами сприяє суб’єктивному зниженню рівня тривоги та інших негативних проявів.
С П И С О К В И К О Р И С Т А Н И Х Д Ж Е Р Е Л
1. Шапиро Ф. Психотерапия эмоциональных травм с помощью движений глаз: Основные принципы, протоколы и процедуры/Пер. с англ. С. Ригина. — М.: Независимая фирма “Класс”, 1998. — 496 с. — (Библиотека психологии и психотерапии).
2. Shapiro, F. (1989a). Efficacy of the eye movement desensitization procedure in the treatment of traumatic memories. Journal of Traumatic Stress studies, 2, 199—223.
3. Shapiro, F. (1991a). Eye movement desensitization and reprocessing procedure: From EMD to EMDR: A new treatment model for anxiety and related traumata. Behavior Therapist, 14, 133—135.
4. Н.А. Власов. Руководство по EMDR/ДПДГ. – М.: Институт консультирования и системных решений. 2020. – 512с.
5. Павлов И.П. Полное собрание сочинений. М. – Л., 1960, т. 3, кн.2.
6. Marquis, J. N. (1991). A report on seventy-eight cases treated by eye movement desensitization. Journal of Behavior Therapy and Experimental Psychiatry, 22, 187—192.
7. Marquis, J. N., & Puk, G. (1994, November). Dissociative identity disorder: A common sense and cognitive-behavioral view. Paper presented at the annual meting of the association for Advancement of Behavior Therapy, San Diego, CA.
8. Павлов И.П. Полн. собр. соч. – М.; Л., 1951, т. 8, кн. 2, с 316.
8. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. – СПб.: Речь, 2006. – 350 с., ил.
9. Жалдак М.І. Комп’ютер на уроках математики: Посібник для вчителів. – К.: Техніка, 1997. – 303 с. : іл.