Вступ
Тілесно-орієнтований підхід в психотерапії мало відомий широкому загалу і часто викликає певну упередженість. Проте це сучасний, доказовий та ефективний метод психотерапевтичної допомоги, який підходить для вирішення багатьох клієнтських запитів. Розберімося, в чому полягає його суть і як саме працює тілесна психотерапія.
Тілесно-орієнтована психотерапія – напрямок психотерапії, який працює з психологічними проблемами клієнтів через процедури тілесних вправ і тілесного контакту.
Одної з центральних ідей цього методу є постулат про функціональну єдність та рівність тілесного і психічного. Тіло є не просто машиною для забезпечення роботи мозку і свідомості, а є безпосереднім учасником і місцем розгортання психічних процесів.
В тілесній терапії є уявлення, що будь-яка подія з нашого життя знаходить відбиття в тілі. Емоції, що ми відчуваємо, уявлення про самих себе у світ, в які віримо, – все це тіло запам’ятовує і допомагає нам справлятися зі своїми переживаннями через стан хронічного перенапруження або розслаблення м’язів. Так формується специфічна структура тіла, яка є прямим відбитком характеру людини.
І навпаки – через усвідомлену активізацію певних груп м’язів ми можемо впливати на свій психологічний стан. Цим засобом часто користуються актори, змінюючи положення тіла і таким чином добиваючись певного емоційного переживання, необхідного для ролі. Саме взаємний вплив і єдність тілесного і психічного і лежить в основі ефективності тілесно-орієнтованої терапії.
Як з’явилася тілесна психотерапія
Засновником тілесно-орієнтованої психотерапії був австрійський психолог Вільгельм Райх (до речі, народився він на території сучасної Львівської області). Райх був одним з найближчих учнів Зигмунда Фройда й активно розвивав психоаналітичні ідеї у своїй практиці. Райх вірив, що в основі усіх психологічних проблем лежить утиск сексуальної енергії, що проявляється не тільки в психіці людини, а й у її тілі через так званий мускульний панцир – характерне напруження певних груп м’язів. У своїй практиці Райх пропонував пацієнтам спеціальні вправи для розслаблення панцира, що призводило і до покращення психічного стану.
Ідеї роботи з тілом в психотерапії далі розвивав і послідовник Райха Александер Лоуен, засновник школи біоенергетичного аналізу й автор численних книг по тілесно-орієнтованій психотерапії. Також окремо варто виділити такі школи у тілесному напрямку як бодинаміка Лісбет Марчер), хакомі-терапія (Рон Курц), танцювально-рухова терапія (Меріон Чейз).
Як працювати з собою тілесно-орієнтованим методом?
Техніки тілесно орієнтованої психотерапії достатньо прості й часто інтуїтивно зрозумілі. Найпростішими з них можна вважати дихальні практики, які може застосовувати будь-хто. Звертаючи увагу на своє дихання в різних ситуаціях, ми можемо помітити, як воно змінюється, коли ми переживаємо емоції, і через сповільнення або поглиблення дихання регулювати свій стан. В роботі з емоціями ми також можемо тупати ногами, кричати або плакати, допомагаючи собі через тіло прожити сильні почуття.
Крім того, в тілесній терапії багато уваги приділяється реакціям тіла в тій чи іншій ситуації. Навчаючись помічати ці природні імпульси, ми можемо краще зрозуміти свої потреби та істинне ставлення до людей чи подій. Таким чином з’являється більше відчуття, що я живу своїм життям, а не просто споглядаю його збоку.
Які задачі вирішує тілесно-орієнтована психотерапія?
Основним завданням тілесно-орієнтованої психотерапії є вирішення запиту клієнта, з яким він звернувся на консультацію. Тілесні вправи та практики в цьому процесі виступають як інструмент для:
1) поглиблення контакту клієнта з власним тілом;
2) отримання безпечного нового досвіду взаємодії;
3) встановлення зв’язку між думками, емоціями та тілесними відчуттями клієнта;
4) навчання клієнта практикам саморегуляції;
5) активізація внутрішніх ресурсів клієнта.
Переваги тілесно-орієнтованої психотерапії
Основною перевагою цього методу є його висока ефективність в роботі з різними клієнтськими запитами. Досягається вона шляхом того, що тілесна терапія звертається не до свідомої частини особистості клієнта, а безпосередньо до несвідомого клієнта, що проявляється через тіло.
Також до переваг можна віднести:
1) Розширення інформації про клієнта, бо терапевт отримує її не лише з розповіді, а й з тілесних сигналів. Це дає ширше розуміння запиту і життєвої ситуації людини, і дозволяє знаходити більше варіантів виходу з неї.
2) Профілактика психосоматичних захворювань, що викликані хронічно «затисненими» в тілі емоціями та конфліктами. Робота в тілесному підході дозволяє звільнити ці переживання і попередити їхній вплив на організм людини.
3) Більша швидкість, порівняно з винятково розмовними психотерапевтичними методами. Відповіді з тіла приходять іноді майже миттєво, тому часто навіть після кількох сесій клієнт вже відчуває покращення свого стану.
4) Розкриття внутрішніх ресурсів клієнта. Основою роботи в тілесному підході є ідея про власну спроможність людини справлятися з труднощами життя. Робота з тілом допомагає активізувати можливості клієнта і допомогти йому більше спиратися на себе.
5) Підвищення чутливості, розслаблення, відчуття повноти проживання життя. Відновлення контакту з власним тілом дає досвід більш інтенсивного сприйняття і прийняття себе, знання своїх бажань і готовності йти за внутрішнім покликом.
Коли застосовують техніки тілесної терапії
Основною умовою для застосування тілесно-орієнтованих практик є наявність у клієнта запиту для роботи з психологом. Ці методики не є фізичними вправами або масажними техніками, у них є певна мета і правила їхнього безпечного використання. Фактично тіло виступає інструментом діагностики, дослідження і розв'язання проблеми клієнта в психотерапевтичному процесі, а не просто об’єктом, на якому терапевт буде ставити досліди у своєму кабінеті. Техніки підбираються індивідуально під запит і можливості клієнта і застосовуються тільки за його згоди та наявності їхньої терапевтичної користі.
Умовою для застосування психологом технік тілесно-орієнтованої терапії є його кваліфікація в цьому методі: наявність сертифіката про проходження навчального курсу, досвід особистої терапії в тілесному підході, а також робота під супервізією. Терапевт має розуміти особливості застосовуваних тілесних практик, їхню ціль і нести відповідальність за безпеку клієнта в процесі терапії.
Техніки тілесно-орієнтованої психотерапії
Конкретний набір технік, що застосовує спеціаліст-тілесник буде визначатися школою терапії, до якої він належить. В рамках тілесно-орієнтованого напрямку за 100 років його існування таких шкіл з’явилося чимало. Проте ми можемо для кращого розуміння розділити ці методики на категорії в залежності від мети їхнього застосування в терапії.
1) Техніки тілесного усвідомлення і контакту з тілом. Неможливо працювати з тілом в терапії, якщо клієнт його не відчуває. Тому часто робота починається саме з того, щоб навчити його відчувати різні частини свого тіла, описувати відчуття в них, розуміти зв’язок тілесних переживань з думками та емоціями. Це дозволяє клієнту краще розуміти себе і свої потреби, чіткіше сприймати реальність і взаємодіяти зі світом більш об’єктивно.
2) Техніки заземлення. Заземленням в тілесній терапії називають відчуття опори, зв’язку з реальністю і власними відчуттями в різних ситуаціях. Це ніби коріння, яке тримає нас, щоб не відбувалося, не даючи поринути в надмірні емоції чи полинути думками далеко-далеко. В стані заземлення ми зберігаємо контакт з собою і можемо оцінювати реальність навколо. В тілесній терапії практики заземлення зазвичай включають активацію стоп, концентрацію на диханні, створення безпечного середовища для взаємодії. Заземлення дозволяє відрегулювати свій стан і зорієнтуватися у ситуації.
3) Техніки центрування. Центруванням називається відчуття глибинного контакту з собою, власним внутрішнім світом, відчуття власної цілісності. Вправи для посилення відчуття центру дають можливість знизити тривожність, відчути внутрішню опору, сфокусуватися на собі, не відволікаючись на зовнішні подразники та думки інших людей. Це дозволяє зрозуміти, чого я хочу, і знайти спосіб досягнення своїх цілей.
4) Техніки роботи з психологічними кордонами. Міцні й одночасно гнучкі кордони є ознакою зрілої та гармонійної особистості. Через роботу з тілом можна дослідити власні кордони, укріпити їх спочатку на фізичному рівні, а потім і на емоційному, соціальному та інших рівнях. В першу чергу, робота з кордонами включає відчуття контуру свого тіла, методи візуалізації своїх кордонів, фізичного встановлення меж навколо себе, відштовхування тощо.
5) Техніки роботи із взаємодією та стосунками. Тілесні практики дозволяють вийти за рамки тільки вербального компонента спілкування і дослідити несвідомі процеси, що виникають у стосунках. Такі методики можуть застосовуватися як для взаємодії клієнта і терапевта, так і для роботи з парами чи у групах. Вони допомагають визначити, як людина встановлює контакт з іншими, як проявляє контроль чи підкоряється, як поводиться в колективі і як може трансформувати свій досвід взаємодії.
6) Техніки роботи з емоціями. Будь-яке емоційне переживання має тілесний відбиток. За допомогою технік тілесно орієнтованої терапії можна навчитися усвідомлювати свої почуття, виражати їх тілесно різними способами, дослідити емоційні блоки та навчитися регулювати власний емоційний стан.
7) Техніки роботи з психологічною травмою. Сучасні травматерапевтичні методи багато в чому спираються саме на тілесні практики, оскільки без включення тіла в процес роботи з психічною травмою неможливо її позбутися. Тілесна терапія має великий арсенал технік стабілізації стану, усвідомлення травматичного досвіду та дозволяє впоратися з наслідками травматичної події.
Часті питання
1) Робота з тілом в психотерапії обов’язково включає торкання терапевта до клієнта?
Ні. Існує велика кількість тілесно-орієнтованих технік, що не пов’язані з торканням. Доторки можуть застосовуватися, проте тільки за згодою та при готовності клієнта.
2) Як проходить сесія в тілесно орієнтованій терапії?
Перш за все, психолог визначає запит клієнта на сесію. Іде обговорення поточної ситуації та визначення змін, яких хотілося б досягти клієнту. Після цього спеціаліст пропонує практики, доречні для теми запиту. Після виконання вправ клієнт та психолог обговорюють їх результати й роблять висновки щодо запиту.
3) А до чого тут тіло, якщо проблема у мене в голові?
Людський організм і психіка – єдина система, в якій кожен елемент пов’язаний і взаємно впливає на інші. Неможливо ізольовано працювати лише з головою чи тільки з тілом. Тілесно-орієнтована терапія пропонує комплексний підхід до розв'язання проблеми клієнта.
4) Чи можу я звернутися до тілесного терапевта, якщо мій запит не пов’язаний з тілесним дискомфортом або захворюванням?
Так, звичайно. Робота з тілом в терапії має на меті вирішення саме психологічної проблеми клієнта, а не виправлення тілесного дискомфорту, як у медичній практиці. За допомогою тілесного підходу можна розв'язувати проблеми самооцінки, стосунків, особистого зростання тощо.
Для чого потрібна тілесно-орієнтована терапія?
Як і будь-яка психотерапія, тілесно-орієнтована покликана зменшити душевне страждання клієнта, допомогти йому позбутися його психологічних складнощів і зробити його життя повнішим і щасливішим. Тілесна робота в цьому випадку виступає як інструмент допомоги людині, а не самоціль. Застосування тілесний практик дозволяє обійти частину психологічних захистів клієнта і швидше дійти до суті того запиту, який в нього виник, а також віднайти чесну та щиру відповідь всередині самого клієнта.
Чому так важливо працювати з тілом?
Багато років західна культура применшувала важливість тіла у психічному функціонуванні людини. Високо цінувалася раціональність, здатність мислити й контролювати (читай – придушувати) свої емоції. Це призвело до розриву між реальними переживаннями людини та тим, що вона демонструє назовні. Саме цей конфлікт часто призводить до психологічного дискомфорту і відчуття пригніченості, відриву від самого себе.
Зараз відбувається зворотна тенденція: цікавість до тілесних практик та їхнього впливу на психологічне благополуччя виросла, збільшилася кількість досліджень зв’язку тіла і психіки. Наука і суспільство приходять до того, що в тілесній терапії вважається аксіомою: психічне і фізичне не існують окремо, вони рівні та взаємопов’язані, так само як раціональне, емоційне і тілесне не є різними сферами життя людини, а органічно поєднані в єдиний процес індивідуального досвіду людини.
Для кого необхідна тілесна терапія?
Для будь-якої людини, що має психологічні труднощі й прагне знайти їхнє вирішення. Часто саме до спеціалістів тілесного напрямку звертаються люди, для яких тема стосунків з власним тілом важлива, емоційно заряджена. Це можуть бути як ті, хто мають високу тілесну чутливість і схильні до проживання проблем через фізичні симптоми, так і ті, хто відчуває своє тіло як механізм, який потребує починки.
Високу ефективність тілесно-орієнтована терапія має для вирішення таких запитів:
1) Тривожність, стрес, негативні емоції;
2) Проблеми в партнерських стосунках, батьківсько-дитячі відносини;
3) Зайва або недостатня вага, розлади харчової поведінки;
4) Психосоматичні захворювання;
5) Депресивні стани, апатія і нестача енергії;
6) Вигорання, пошук ресурсів і сенсу життя;
7) Прийняття рішень і життя в ладу з собою.
Як бачите, спектр запитів достатньо широкий. Застосування тіла як інструмента терапевтичного процесу дозволяє вирішувати майже будь-які психологічні труднощі та не має обмежень за віком чи статтю.