Що таке самооцінка і як вона формується
Самооцінка це комплекс суб’єктивних уявлень людини про себе. Це важлива складова самосвідомості людини. Завдяки їй формується образ «Я» (Я концепція).
Можна сказати, що самооцінка це важлива початкова база, завдяки якій людина має опору та стійкість в житті (як міцне коріння у дерева). В основу цієї бази також вкладається поняття «самоцінність». А саме відчуття своєї цінності та унікальності без особливих на те причин та досягнень, а просто тому що я є, я народився, я людина. Тобто, як ви бачите, самооцінка тісно зв’язана з любов’ю до себе.
Самооцінка формується ще з раннього дитинства, коли дитина ще не усвідомлює хто і яка вона, саме тому ця сфера формується за участі дорослих. Вони ( перш за все це сім’я, батьки) являються першими «дзеркалами» для особистості, які складуть її первинний образ.
Отже, від поведінки і зрілості батьків залежить досить значуща частина самосприйняття дитини. Тому їх невірні дії можуть спричинити порушення самооцінки. Наприклад такі як:
- Часті порівняння дитини з іншими
- Критика її дій та/або зовнішності
- Завищені очікування
- Акцент на слабкостях та помилках
- Неадекватні та/або часті покарання
- Неадекватна, перебільшена похвала або її відсутність
- Слабкий контакт з дитиною, байдужість та холодність до неї
Звісно кожна людина індивідуальна та реагує суб’єктивно, тому на формування самооцінки також впливатимуть природні особливості : темперамент, задатки особистості. Наприклад більш чутлива психіка може реагувати навіть на слабкі стимули, які для іншої людини можуть бути не помітні.
Види самооцінки
Самооцінка може бути адекватною та неадекватною.
Адекватна самооцінка дає можливість людині приймати себе такою як вона є. Вона впевнена у собі , (тобто певна, що вона достойна кращого і може справитися з різними ситуаціями), а значить вона довіряє собі. Оцінка і сприйняття себе в такому випадку ідуть не ззовні від інших, а зсередини через внутрішнє відчуття і почуття (тільки я можу знати який/яка я є насправді). Тут зазвичай виникає часте питання – чи не буде це егоїзмом?
Насправді, якщо ви знаєте і цінуєте себе, то спокійно зможете приймати інших людей, а також чути їх думку, оцінку та не страждати від цього. У випадку критики ви зможете адекватно оцінити – чи має це до вас відношення і тоді зробити висновки, або це зовсім не про вас і тоді ви можете не приймати це. Це можно назвати здоровим егоїзмом (що значить я є, я важливий для себе). І якщо людина зсередини знає що таке любов, то їй буде не важко любити інших.
Неадекватна самооцінка це порушення сприйняття себе. Вона буває завищена і занижена. І часто обидва види можуть проявлятися у однієї людини.
І завищена, і занижена самооцінка являється проявом нелюбові до себе, та по-різному виражає комплекс неповноцінності.
Завищена зазвичай проявляється надто високою оцінкою себе і виглядає неприродньо, ніби людина намагається довести всім яка вона впевнена( бо всередині вона так не почуваєтся).
Наприклад: така людина у всьому права, важко сприймає чужу думку, не сприймає допомогу, високомірна, у своїх проблемах може звинувачувати інших, надмірно егоїстична (байдужа до почуттів інших), важко приймає свої недоліки, багато енергії витрачає на демонстрацію себе та своїх якостей, має високі вимоги до себе та інших.
Занижена може бути як дуже помітною проблемою, так і схованим внутрішнім станом. Така людина концентрується на своїх помилках та недоліках, важко помічає в собі хороше.
Проявляється як : невпевненість в собі, часті сумніви, вразливість, перфекціонізм , образливість, заздрість, страх помилок, аутоагресія та критика до себе, залежність від думки інших. При цьому таким людям може бути важко приймати компліменти та увагу, або ж навпаки вони надто залежні від цього (якщо цього не отримують, то почувають себе погано).
Самооцінка після розлучення чи зради: що робити?
Безумовно, такі кризи для людини навіть з адекватною самооцінкою являються випробовуванням. А при порушеній самооцінці можуть стати причиною загострень проблемних станів та навіть спотворити самосприйняття, особливо якщо це були аб'юзивні відносини.
По-перше, хочеться сказати, що ви не маєте все переживати на самоті, в такому стані важливо поділитися почуттями з близькими людьми, поговорити з кимось. Звісно, краще буде опрацювати цю тему з психологом, аби зробити вірні для себе висновки та повернутися до гарного стану.
Часто людина із заниженої самооцінки може брати на себе багато провини ( це я не така, негарна, нецікава і т.д). А із завищеної перекладати всю відповідальність на партнера (це він/вона поганий/а). Звісно більш адекватною позицією буде усвідомлення цілісної картини – як ці відносини про мене і як про партнера. Бо відносини це завжди мінимум двоє людей, кожен з яких вкладає свою частину.
Після завершення відносин важливо буде пережити почуття втрати, не намагаючись замінити це іншим партнером, подбати про себе та знайти місце та час, де ви зможете відчути чого саме потребуєте. Це може бути однією із сходинок до здобуття стійкої самооцінки.
Способи підвищення самооцінки
Відразу хочу наголосити, що корекція самооцінки це процес, який потребує вашого часу та сил. В психотерапії це відбувається швидше та ефективніше, там за допомоги спеціаліста формується більш об’єктивний цілісний образ себе. Проте незалежно від того, працюєте ви самостійно чи з психологом, буде важливо концентруватися на своєму стані та спостерігати за собою. Що ви можете зробити вже зараз?
- Коли відмічаєте за собою ознаки порушеної самооцінки (наприклад ви критикуєте себе, порівнюєте себе з іншими, сумніваєтесь у своїх діях), одразу зупиняйтесь і подумайте про це. Коли ви помічаєте, у вас з’являється вибір як з цим бути, тобто ви стаєте більш свідомим.
- Дайте відповідь на питання – «як я проявляю любов до себе?». Не поспішайте, бо часто людина розуміє що це важливо, але несвідомо відношення до себе інше. Тому навіть якщо робите щось, то подумайте чи справді для себе (а не тому що так треба, чи так звично).
- Введіть у своє життя приємні ритуали, коли ви наодинці з собою: можете подумати про себе, помріяти, записати важливе (для цього рекомендую завести спеціальний блокнот).
- Встановіть контакт з собою, для цього потрібно навчитися слухати себе і говорити з собою. Саме це дозволить вам краще відчути що ваше, а що чуже (нав’язані думки, цінності, сприйняття вас іншими людьми). Подивіться на себе в дзеркало, задайте питання до себе – як я? Що я відчуваю?
- Займайтеся тим, що любите. Реалізація себе це важлива опора для людини. Якщо ви поки не можете відчути це на роботі, то знайдіть хобі, подумайте що приносить вам задоволення.
- Помічайте свої маленькі перемоги та не забувайте себе хвалити, а також винагороджувати, коли зробили щось важливе для себе. Подякуйте собі та своєму тілу за те, що ви справляєтесь і живете.
Чи можна допомогти іншій людини підвищити самооцінку?
Ви не можете виправити чиюсь самооцінку, особливо якщо людина цього не хоче, і тому що це відповідальність кожного перед собою. Але ви можете підтримати, спитати чи не потрібна ваша допомога, поділитися своїм досвідом або контактом психолога, якщо людина цього потребує. Також ви можете не концентруватися на недоліках близької людини, намагатися приймати її та говорити не через критику, а через свої почуття. (Я відчуваю...мені боляче, коли ти…, мені хотілося б…).
Отже, як ви вже зрозуміли, самооцінка починається з прийняття себе, такого як ви є зараз. Своїх думок, вчинків, виборів, навіть помилок та слабкостей, а також свого тіла та зовнішності, бо це те що дане вам природою. І так, це нормально що людина постійно міняється і може себе вдосконалювати, але любі зміни відбуваються з прийняття себе зараз, бо саме це ваша основа і ресурс. Не варто чекати, поки хтось зробить це за вас і підвищить вашу самооцінку, це можете зробити тільки ви. Не варто відкладати це «на потім», якщо ви помітили проблему, бо від здорової самооцінки залежать всі сфери життя.
Пам’ятайте, що проявити любов до себе ви можете уже зараз!
Катерина Фалєєва – аналітично орієнтований та клінічний психолог, арт-терапевт.