По-перше, на чому потрібно концентрувати увагу, це на базових потребах у безпеці. Дуже складно навіть дорослому відчувати безпеку в умовах війни, де все невідомо та непередбачено щохвилини.
Зробимо глибокий вдих і видих, але слід приготуватися до того, що треба буде розмовляти з дитиною про війну і те, що відбувається. Виберіть час для розмови з дитиною, намагайтеся, щоб розмова не була в дорозі, а по можливості в безпечному та затишному місці.
Запитайте дитину, як вона розуміє, що таке війна, її наслідки чи будь-що. Вислухайте уважно дитину та доповніть її розповідь.
Розмовляйте та відповідайте на запитання дитини відверто, розповідайте своїми словами що було зрозуміло відповідно до віком. У розмові з маленькими дітьми інформацію слід дозувати, ніж перевантажити дитячу психіку. Також відповідайте на запитання, які ставить вам дитина. Коли дитина запитує, але ви не розумієте питання, відверто зізнайтеся "Не знаю", тим самим ви продемонструєте дитині вашу щирість.
Розповідайте дитині що є такі обставини, і ситуації, у яких від нас нічого не залежить хоч би як ви намагалися цього зробити, потрібно навести приклад: «коли летить ракета, неможливо силою думки зупинити її».
Але є ситуації, які ми можемо контролювати. Наприклад: «це своє дихання, крім самого себе його ніхто не може контролювати, запропонуйте дитині подихати зробити вдих і видих. Ми контролюємо свої ноги та руки, маємо можливість пострибати вгору чи вниз, сильніше чи слабше вирішуємо ми самі. Руками обійняти себе або поплескати по ногах, плечах, голові, стиснути та розтиснути пальці тощо».
- Розповідайте своїй дитині, якщо їй страшно і присутнє відчуття не комфортності, це нормальна реакція, так тіло і психіка реагує на небезпеку. Намагайся собі допомогти накритися ковдрою або одягнути одяг з капюшоном, теплий, м'який на твій вибір. Дитина відчуватиме свої межі, і це допоможе впоратися з почуттям тривоги, страху, відчути свої межі.
- Розмовляйте з дитиною щоб вона пам'ятала: домашню адресу, телефон, ім'я, прізвище, якщо дитина залишилася сама, або загубилася, до кого варто звернутися за підтримкою. Пограйте в гру "п'яти пальців" - це коли кожен палець до кого ти можеш звернутися, якщо загубився або заблукав (вчителька, родичі, сусіди, брат, сестра, друзі). Для молодших дітей достатньо запам'ятати адресу, Прізвище, Ім'я батьків та своє.
- У цей період люди бувають дуже дратівливими і агресивними, тому що їм страшно за своє життя і небезпечно, вони виснажуються і вигоряють, психіка не витримує постійного стресу. Потрібно обережно розмовляти та спілкуватися з людьми.
- Говоріть дитині, що вона може побачити людей дорослих та дітей з протезами рук та ніг або без протезів. Також відзначте, що є можливість побачити смерть людей або тварин, звучить моторошно, але це можливо, на жаль, до цього неможливо підготуватися або відсторонитися, це може статися в будь-який момент, і тоді будуть потрібні пояснення.
Завдання полягає в тому, щоб не лякати дітей, а говорити про реальні речі, які є насправді, а також заздалегідь розпізнавати та проживати свої емоції у періоді «тут і зараз».
Кожна людина має базові потреби такі як: дихання, їжа, вода, сон, безпека, дружба, сім'я – це найголовніші зараз, потрібно турбуватися за своє здоров'я як фізичне так і психічне.
Коли виникає тілесне напруження, то дитині треба побігати, пострибати, покричати.
Якщо дитина маленька запропонуйте висловити свої емоції та свій стан через пластилін, глину, тісто, кінестетичний пісок, масляну крейду це знімає тривогу, агресію та допоможе повернути відчуття контролю. Нехай малює, ліпить усе, що хоче, навіть якщо малюнки вам здаються жахливими, це показник тих емоцій, якими переповнений малюк всередині.
Для покращення емоційного стану запропонуйте дитині наступне:
- відривна аплікація (розірвати руками кольоровий папір та приклеїти колаж)
- розмальовувати мандали (тільки круглі) це допоможе повернути відчуття кордонів, описувати долоні, стопи та розмальовувати їх
- дихальні вправи (надувати кульки, дмухати на мильні бульбашки та листя з дерев)
- для підлітків орігамі, бісер, вишивання, в'язання все, що раніше подобалося
- з ниток та тканини робимо оберіг
- тілесний контакт дуже важливий
- вода знімає стрес і м'язову напругу та купання, ігри у воді та з піском.
Дозволяйте жити емоціям, які з'являються, щоб вони не накопичувалися та не росли у різні конфлікти, психосоматику. Спілкування дуже важливе, Вимовляйте те, що зараз відбувається це не завжди, але це, звичайно, закінчиться. По можливості проводьте разом час, обіймайтеся, це допоможе дитині більше спиратися на вас та відчувати захищеність. Прислухайтеся до свого тіла, воно вас не підведе, знає, що вам потрібно зараз, а саме: танцювати, кричати, співати, малювати, поїсти тощо.
Якщо вас як батьків щось лякає у малюнку, поведінці, порушенні сну, ви завжди можете проконсультуватися з фахівцем.